Актуальні запитання (24.02.2017)

Що є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств?

Категорія 102. податок на прибуток підприємств
Питання Що є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств?
Відповідь Коротка:
     Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України.
Повна:
     Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
     Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
     Згідно з частиною другою ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
     Зокрема, одним із основних завдань Міністерства фінансів України згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 446/2011, є здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності, обов’язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), здійснення адаптації законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу, запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності та оприлюднення їх на офіційному веб-порталі Мінфіну.

Які форми фінансової звітності повинні подаватися платниками податку на прибуток та неприбутковими організаціями?

Категорія 102. податок на прибуток підприємств
Питання Які форми фінансової звітності повинні подаватися платниками податку на прибуток та неприбутковими організаціями?
Відповідь Коротка:
     Платниками податку на прибуток, крім суб’єктів малого підприємництва, неприбуткових установ та організації, представництв іноземних суб’єктів господарювання, разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подається квартальна фінансова звітність, складена за національними чи міжнародними стандартами, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати. До річної податкової декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
     Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.
     Платниками податку на прибуток – суб’єктами малого підприємництва, представництвами іноземних суб’єктів господарювання, крім тих, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, подається разом з відповідною податковою декларацією скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
     Неприбутковими установами та організаціями, крім бюджетних установ, подається разом зі Звітом скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
     Бюджетні установи разом зі Звітом подають форми фінансової звітності затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44 «Про затвердження Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів».
     Банки разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств подають відповідну проміжну або річну фінансову звітність за формою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 жовтня 2011 року № 373.
Повна:
     Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
     Відповідно до вимог п.137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.
     Річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:
     а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;
     б) виробників сільськогосподарської продукції;
     в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень.
     Платники податку на дохід: суб’єкти, які здійснюють випуск та проведення лотерей, щоквартально сплачують податок на дохід у порядку і в строки, які встановлені для квартального податкового (звітного) періоду з поданням податкової декларації з податку на прибуток (п. 137.8 ст. 138 ПКУ).
     У податковій декларації з податку на прибуток підприємств, уніфіковану форму якої затверджено наказом Мінфіну від 20.10.2015 № 897, передбачено відображення відомостей про одночасне подання до декларації форм фінансової звітності (форми №№ 1-5, форма № 6 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» або форма № 7 «Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»).
     Частиною другою cт. 11 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) визначено, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
     Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати (частина перша ст. 13 Закону № 996).
     Для суб’єктів малого підприємництва, неприбуткових підприємств, установ та організацій і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати (частина третя ст. 11 Закону № 996).
     Суб’єкти малого підприємництва та мікропідприємництва, відповідно до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», складають:
     Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-мс, ф. № 2-мс) – суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, та суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, що відповідають критеріям мікропідприємництва.
     Юридичні особи, що відповідають критеріям мікропідприємництва, – це, відповідно до частини третьої ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі – ГКУ), юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
     Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-м, ф. № 2-м) – суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, які визнані такими відповідно до законодавства, та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.
     Відповідно до частини третьої ст. 55 ГКУ суб’єктами малого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
     Для інших суб’єктів господарювання НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено фінансову звітність, яка складається з Балансу (Звіту про фінансовий стан), Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до фінансової звітності (форми №№ 1-5).
     Підприємства, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти для складання фінансової звітності, а також ті, які прийняли таке рішення самостійно (закріплено в обліковій політиці), роблять про це відмітку в перелічених формах звітності.
     Враховуючи зазначене, платниками податку на прибуток, крім суб’єктів малого підприємництва, неприбуткових установ та організації, представництв іноземних суб’єктів господарювання, разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подається квартальна фінансова звітність, складена за національними чи міжнародними стандартами, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати. До річної податкової декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
     Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 ПКУ, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.
     Платниками податку на прибуток – суб’єктами малого підприємництва, представництвами іноземних суб’єктів господарювання, крім тих, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, подається разом з відповідною податковою декларацією скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
     Неприбутковими установами та організаціями, крім бюджетних установ, подається разом зі Звітом скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
     Бюджетні установи разом зі Звітом подають форми фінансової звітності затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44 «Про затвердження Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів».
     Банки разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств подають відповідну проміжну або річну фінансову звітність за формою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 жовтня 2011 року № 373.

Де можна ознайомитись з інформацією щодо режиму роботи, розміщення віддалених пунктів реєстрації користувачів АЦСК ІДД та переліком документів, необхідних для отримання посилених сертифікатів ключів?

Категорія 401. Електронний цифровий підпис
Питання Де можна ознайомитись з інформацією щодо режиму роботи, розміщення віддалених пунктів реєстрації користувачів АЦСК ІДД та переліком документів, необхідних для отримання посилених сертифікатів ключів?
Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні.
     Детальну інформацію щодо режиму роботи, розміщення віддалених пунктів реєстрації користувачів АЦСК ІДД можна отримати на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД (acskidd.gov.ua/головна /«Контакти»).
     Перелік документів, необхідних для отримання посилених сертифікатів ключів, наведено в розділі підготовка документів та реєстрація, розміщеного на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД acskidd.gov.ua/головна/«Реєстрація користувачів».

За яких умов ФОП можуть бути платниками ЄП?

Категорія 107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Питання За яких умов ФОП можуть бути платниками ЄП?
Відповідь Коротка.
     Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
     До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
     не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
     обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
     До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Повна.
     Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
     До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
     не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
     обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
     Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
     До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
     Разом з цим, п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп:
     суб’єкти господарювання (фізичні особи - підприємці), які здійснюють:
     1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
     2) обмін іноземної валюти;
     3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
     4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
     5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
     6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ;
     7) діяльність з управління підприємствами;
     8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
     9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
     10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
     фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
     фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
     страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
     фізичні особи - нерезиденти;
     платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Який порядок врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та відображення його у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств?

Категорія 102. податок на прибуток підприємств
Питання Який порядок врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та відображення його у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств?
Відповідь Коротка:
     Платник податку на прибуток зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років з урахуванням п. 3 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
     Зменшення фінансового результату до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років відображається у рядку 3.2.4 додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Повна:
     Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
     Згідно з п. 140.4 ст. 140 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення п. 140.4 ст. 140 ПКУ застосовуються з урахуванням п. 3 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
     Пунктом 3 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що п. 150.1 ст. 150 ПКУ, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, застосовується:
     у 2012 - 2015 роках з урахуванням такого:
     якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від’ємне значення (з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат у 2012 - 2014 роках та зменшенню фінансового результату до оподаткування у 2015 році:
     звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних податкових періодах;
     звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах;
     звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах;
     звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах до повного погашення такого від’ємного значення.
     При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від’ємного значення об’єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів або зменшує фінансовий результат до оподаткування наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від’ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від’ємне значення об’єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.
Для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень п. 150.1 ст. 150 ПКУ у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, застосовується з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від’ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних періодів, що припадають на 2012 - 2014 роки або зменшує фінансовий результат до оподаткування звітних (податкових) періодів, починаючи з 2015 року до повного погашення такого від’ємного значення.
Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).
Зменшення фінансового результат до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років відображається у рядку 3.2.4 додатка РІ до рядка 03 РІ Декларації.

Яким чином подають звіт щодо сум нарахованого ЄВ та сплачують ЄВ ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі припинення діяльності?

Категорія 301. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Питання Яким чином подають звіт щодо сум нарахованого ЄВ та сплачують ЄВ ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі припинення діяльності?
Відповідь Коротка та повна відповідь ідентичні:
     Відповідно до пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
     У разі припинення діяльності ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані подати самі за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) згідно додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 435), із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності
(п. 8 розд. ІІІ Порядку № 435).
     Термін сплати зобов’язань, визначених ФОП або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний» настає в день подання такого Звіту, відповідно ЄВ повинен бути сплачений до дати подання Звіту включно.
     Крім цього, зняття з обліку ФОП, в тому числі ФОП платників ЄП, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
     У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користуються правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄВ в частині діяльності, яка здійснювалася нею як ФОП або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
     За порушення норм Закону № 2464 платники ЄВ несуть фінансову та адміністративну відповідальність відповідно до ст.ст. 25, 26 Закону № 2464 та ст. 165 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями.
     Відповідні роз’яснення надані листом ДФС від 30.12.2016 № 41658/7/99-99-13-02-01-17.

Чи може платник податку на прибуток визначати об’єкт оподаткування без коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку) на різниці, визначені р. ІІІ ПКУ, якщо його річний дохід за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень?

Категорія 102. податок на прибуток підприємств
Питання Чи може платник податку на прибуток визначати об’єкт оподаткування без коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку) на різниці, визначені р. ІІІ ПКУ, якщо його річний дохід за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень?
Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні:
     Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
     Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
     Для цілей п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Які нормативно-правові акти застосовуються при зазначенні в податковій накладній коду товару або коду послуги (в тому числі за умови відсутності виду послуги у відповідному класифікаторі)?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання Які нормативно-правові акти застосовуються при зазначенні в податковій накладній коду товару або коду послуги (в тому числі за умови відсутності виду послуги у відповідному класифікаторі)?
Відповідь Коротка:
     При здійсненні платниками податку, починаючи з 1 січня 2017 року операцій з постачання товарів у податковій накладній в обов’язковому порядку зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних і імпортних товарів – 10 знаків, для інших товарів – не менше 4 знаків). При цьому код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається на всіх етапах постачання товарів від виробника чи імпортера до кінцевого споживача та незалежно від дати придбання чи виготовлення такого товару (до 1 січня 2017 року чи після цієї дати).     УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VII «Про Митний тариф України», який набрав чинності 01.01.2014.
     Оскільки діюча форма податкової накладної не містить окремого поля для відображення коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, до внесення відповідних змін до форми податкової накладної та порядку її заповнення при складанні податкової накладної код послуги тимчасово не зазначається.
Повна:
     Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових обов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
     Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797) п.п. «і» п. 201.1 ст. 201 ПКУ викладено в новій редакції, відповідно до якої з 1 січня 2017 року при складанні податкової накладної запроваджується заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.
     При цьому платники податків мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду. У разі здійснення платниками податків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається в податковій накладній повністю.
     Зміни щодо складання податкових накладних, запроваджені Законом № 1797 в частині зазначення в податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються до податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 січня 2017 року.     Оскільки діюча форма податкової накладної не містить окремого поля для відображення коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, до внесення відповідних змін до форми податкової накладної та порядку її заповнення при складанні податкової накладної код послуги тимчасово не зазначається.
     Відсутність коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг в податковій накладній, дата складання якої припадає на період з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності відповідних змін до форми податкової накладної не визначається як помилка, допущена при складанні такої податкової накладної.
     Тобто, при здійсненні платниками податку, починаючи з 1 січня 2017 року операцій з постачання товарів у податковій накладній в обов’язковому порядку зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних і імпортних товарів – 10 знаків, для інших товарів – не менше 4 знаків). При цьому код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається на всіх етапах постачання товарів від виробника чи імпортера до кінцевого споживача та незалежно від дати придбання чи виготовлення такого товару (до 1 січня 2017 року чи після цієї дати).
     Згідно із частиною 1 ст. 67 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VII «Про Митний тариф України» (далі – Закон № 584), який набрав чинності 01.01.2014.
     Відповідно до ст. 1 Закону № 584, митний тариф України є невід’ємною частиною Закону № 584 та містить перелік ставок загальнодержавного податку – ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з УКТ ЗЕД, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Як заповнити розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у разі виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, крім виправлення помилки в «Індивідуальному податковому номері»?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання Як заповнити розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у разі виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, крім виправлення помилки в «Індивідуальному податковому номері»?
Відповідь Коротка:
     Помилки, допущені у верхній лівій частині податкової накладної виправляються шляхом складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок коригування), в якому зазначаються правильні показники.
     При виправленні помилок в реквізитах податкової накладної, «Найменування отримувача (покупця)» та/або «Номер філії» платник податків на дату виявлення помилки має право скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому всі правильно заповнені реквізити податкової накладної повторюються, а реквізит, в якому допущено помилку, заповнюється без помилок. У такому випадку графи з 1 по 13 розділу Б розрахунку коригування та у розділі «А», до якого вносяться узагальнюючі дані щодо сум коригування, не заповнюються (залишаються пустими).
     Виправлення помилок в розділі А табличної частини податкової накладної платник податку здійснює шляхом складання розрахунку коригування, в якому зазначаються правильні показники.
     У разі виправлення помилок в розділі Б табличної частини податкової накладної, платник податку повинен скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому одним рядком зазначити показники зі знаком «–» щодо товарів/послуг, показники яких виправляються, та другим рядком – зі знаком «+» щодо товарів/послуг, які фактично постачаються/надаються.
     При цьому графа 1 розрахунку коригування, в якій зазначається № з/п рядка податкової накладної, що коригується, заповнюється двічі по кожному з рядків, які коригуються, а у графі 2 зазначається причина коригування – «виправлення помилки».
     Показники рядків І-ІХ розділу А табличної частини податкової накладної є розрахунковими та формуються на підставі даних розділу Б. Тому показники рядків І-ІХ розділу А коригуються разом з відповідними показниками розділу Б, якщо коригування показників розділу Б призводить до зміни показників розділу А.
     Показник рядка Х «Дані щодо зворотної (заставної) тари» розділу А табличної частини податкової накладної коригуванню не підлягає.
Повна:
     Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг складається розрахунок коригування до податкової накладної.
     Згідно із п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1307), постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
     Порядок складання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених Порядком № 1307. Не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера.
     У розрахунку коригування вказуються дата та номер податкової накладної, до якої вносяться зміни.
     Помилки, допущені у верхній лівій частині податкової накладної виправляються шляхом складання розрахунку коригування, в якому зазначаються правильні показники.
     При виправленні помилок в реквізитах податкової накладної «Найменування отримувача (покупця)» та/або «Номер філії» платник податків на дату виявлення помилки має право скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому всі правильно заповнені реквізити податкової накладної повторюються, а реквізит, в якому допущено помилку, заповнюється без помилок. У такому випадку графи з 1 по 13 розділу Б розрахунку коригування та у розділі «А», до якого вносяться узагальнюючі дані щодо сум коригування, не заповнюються (залишаються пустими).
     Виправлення помилок в розділі А табличної частини податкової накладної платник податку здійснює шляхом складання розрахунку коригування, в якому зазначаються правильні показники.
     У разі виправлення помилок в розділі Б табличної частини податкової накладної, платник податку повинен скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому одним рядком зазначити показники зі знаком «–» щодо товарів/послуг, показники яких виправляються, та другим рядком – зі знаком «+» щодо товарів/послуг, які фактично постачаються/надаються.
     При цьому графа 1 розрахунку коригування, в якій зазначається № з/п рядка податкової накладної, що коригується, заповнюється двічі по кожному з рядків, які коригуються, а у графі 2 зазначається причина коригування – «виправлення помилки».
     Показники рядків І-ІХ розділу А табличної частини податкової накладної є розрахунковими та формуються на підставі даних розділу Б. Тому показники рядків І-ІХ розділу А коригуються разом з відповідними показниками розділу Б, якщо коригування показників розділу Б призводить до зміни показників розділу А.
     Показник рядка Х «Дані щодо зворотної (заставної) тари» розділу А табличної частини податкової накладної коригуванню не підлягає.

Як СГ може самостійно виправити (уточнити) помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації та чи нараховуються у такому випадку штрафні санкції та пеня?

Категорія 135. Права та обов’язки платників податків
Питання Як СГ може самостійно виправити (уточнити) помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації та чи нараховуються у такому випадку штрафні санкції та пеня?
Відповідь Коротка:
     У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
     Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:
     а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;
     б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
     Пеня нараховується відповідно до ст. 129 ПКУ.
     При цьому у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до ст. 50 ПКУ пеня, передбачена ст. 129 ПКУ не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.
Повна:
     Відповідно до п. 50.1 ст. 50 розд. ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
     Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
     Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:
     а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;
     б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
     Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ (перерахунок податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги), то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
     Згідно з п. 50.2 ст. 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
     Це правило не поширюється на випадки, встановлені ст. 177 розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
     Пунктом 120.2 ст. 120 ПКУ визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п’ятим п. 50.1 ст. 50 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати).
     При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені главою 11 розд. ІІ ПКУ, не застосовуються.
     Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (п.п. 129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПКУ).
     Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).
     На суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день ( абзац другий п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
     При цьому у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до ст. 50 ПКУ пеня, передбачена ст. 129 ПКУ не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ (п. 129.9 ст. 129 ПКУ).