Актуальні запитання (20.02.2018)

Що є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств?

Категорія 102. Податок на прибуток підприємств
Питання Що є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств?
Відповідь Коротка:
     Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України.
Повна:
     Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
     Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
     Згідно з частиною другою ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
     Зокрема, одним із основних завдань Міністерства фінансів України згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 446/2011 зі змінами і доповненнями, є здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності, обов’язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), здійснення адаптації законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу, запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності та оприлюднення їх на офіційному веб-порталі Мінфіну.

В податковій декларації з ПДВ якого звітного періоду відображається коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання В податковій декларації з ПДВ якого звітного періоду відображається коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної?
Відповідь Коротка:
     У разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;
     покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.
     У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування;
     покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено, або за будь-який наступний звітний (податковий) період, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складення. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН, або будь-якого наступного звітного (податкового) періоду, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складення.
     Якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 1095 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію, то:
     у разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг податковий кредит покупця не може бути збільшений, але постачальник не звільняється від обов’язку збільшення суми податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг;
     у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника не можуть бути зменшені, але покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит за відповідний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг.
Повна:
     Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних(далі – ЄРПН).
     Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача – платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:
     постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
     отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
     Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) – платнику податку, підлягають реєстрації в ЄРПН постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов’язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) – платника податку, які підлягають реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг.
     Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
     а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
     б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.
     Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
     Згідно з п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
     а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
     б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
     Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
     Тобто, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;
     покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.
     У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування;
     покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено, або за будь-який наступний звітний (податковий) період, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати його складення. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН, або будь-якого наступного звітного (податкового) періоду, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складення.
     Якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 1095 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію, то:
     у разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг податковий кредит покупця не може бути збільшений, але постачальник не звільняється від обов’язку збільшення суми податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг;
     у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника не можуть бути зменшені, але покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит за відповідний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг.

Яка відповідальність передбачена за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності (ст. 120 ПКУ)?

Категорія 138. Відповідальність
Питання Яка відповідальність передбачена за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності (ст. 120 ПКУ)?
Відповідь Коротка.
     За неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, а саме:
     в розмірі 170 гривень за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації (розрахунку);
     в розмірі 1020 гривень при повторному порушенні за несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів – для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.
Повна.
     Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
     Згідно із п. 5 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» ПКУ штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального контролюючого органу, положень, прямо передбачених ПКУ, починають застосовуватиcя до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.
     Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п. 120.1 ст. 120 ПКУ, зокрема, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
     Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
     Отже, за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, а саме:
     в розмірі 170 гривень, за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації (розрахунку);
     в розмірі 1020 гривень при повторному порушенні за несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів – для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

В якому звітному податковому періоді суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг та зазначені в податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної, відносяться до податкового кредиту, якщо така податкова накладна/ розрахунок коригування зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних своєчасно або з порушенням терміну їх реєстрації?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання В якому звітному податковому періоді суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг та зазначені в податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної, відносяться до податкового кредиту, якщо така податкова накладна/ розрахунок коригування зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних своєчасно або з порушенням терміну їх реєстрації?
Відповідь Коротка:
Суми ПДВ, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, які були своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони складені, або будь-якого наступного звітного періоду протягом 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної/розрахунку коригування.
     Суми ПДВ, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, які були зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони зареєстровані в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Повна:
     Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11
ст. 201 ПКУ.
     Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
     У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
     Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
     Отже, суми ПДВ, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, які були своєчасно зареєстровані в ЄРПН, можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони складені, або будь-якого наступного звітного періоду протягом 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної/розрахунку коригування.
     Суми ПДВ, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, які були зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони зареєстровані в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Які форми фінансової звітності повинні подаватися платниками податку на прибуток та неприбутковими організаціями?

Категорія 102. Податок на прибуток підприємств
Питання Які форми фінансової звітності повинні подаватися платниками податку на прибуток та неприбутковими організаціями?
Відповідь Коротка:
     Платниками податку на прибуток (крім суб’єктів мікропідприємств, малого підприємництва, неприбуткових установ та організацій, представництв іноземних суб’єктів господарювання) разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подається квартальна фінансова звітність, складена за національними чи міжнародними стандартами, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати. До річної податкової декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності (форми №№ 1-5).
     Платниками податку на прибуток – суб’єктами мікропідприємств, малого підприємництва, представництвами іноземних суб’єктів господарювання, крім тих, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, подається разом з квартальною або річною податковою декларацією скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати (Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-м, ф. № 2-м), Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-мс, ф. № 2-мс)).
     Банки разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств подають відповідну проміжну або річну фінансову звітність за формою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 жовтня 2011 року № 373.
Неприбутковими установами та організаціями (крім неприбуткових установ та організацій, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, бюджетних установ) подається разом зі Звітом Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності (форми №№ 1-5).
     Неприбуткові установи, організації, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, подають скорочену за показниками фінансову звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати (Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-м, ф. № 2-м), Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-мс, ф. № 2-мс)).
     Суб’єкти державного сектора разом зі Звітом подають форми фінансової звітності у складі Балансу (форма № 1-дс), Звіту про фінансові результати (форма № 2-дс)     , Звіту про рух грошових коштів (форма № 3-дс), Звіту про власний капітал (форма № 4-дс), Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5-дс).
Повна:
     Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
     Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) та звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) та її невід’ємною частиною.
     Формами Декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467), та Звіту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469), передбачено подання форм фінансової звітності як додатка ФЗ до Декларації (Звіту). При цьому у таблиці «Наявність додатків» та відповідно у таблицях «Наявність поданих до Декларації форм фінансової звітності» та «Наявність поданих до Звіту форм фінансової звітності» проставляється позначка «+».
     У формі Декларації передбачено відображення поданих до Декларації форм фінансової звітності:
     Баланс (звіт про фінансовий стан);
     Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);
     Звіт про рух грошових коштів;
     Звіт про власний капітал;
     Примітки до річної фінансової звітності;
     Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (Баланс, Звіт про фінансові результати);
     Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (Баланс, Звіт про фінансові результати).
     Згідно з приміткою 13 до основної частини Декларації банки подають фінансову звітність за формами відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 жовтня 2011 року № 373 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2011 року за № 1288/20026 зі змінами.
     У Звіті передбачено відображення поданих до Звіту форм фінансової звітності:
     Баланс (звіт про фінансовий стан);
     Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);
     Звіт про рух грошових коштів;
     Звіт про власний капітал;
     Примітки до річної фінансової звітності;
     Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (Баланс, Звіт про фінансові результати);
     Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (Баланс, Звіт про фінансові результати).
     Згідно з приміткою 7 до основної частини Звіту бюджетні установи (організації) подають Звіт про результати фінансової діяльності.
     Частиною третьою cт. 11 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) визначено, що для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.
     Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди (частина перша ст. 13 Закону № 996).
     Згідно з частиною другою ст. 2 Закону № 996 підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств.
     Мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
     балансова вартість активів - до 350 тисяч євро;
     чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро;
     середня кількість працівників - до 10 осіб.
     Малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
     балансова вартість активів - до 4 мільйонів євро;
     чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 8 мільйонів євро;
     середня кількість працівників - до 50 осіб.
     Середніми є підприємства, які не відповідають критеріям для малих підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
     балансова вартість активів - до 20 мільйонів євро;
     чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 40 мільйонів євро;
     середня кількість працівників - до 250 осіб.
     Великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
     балансова вартість активів - понад 20 мільйонів євро;
     чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - понад 40 мільйонів євро;
     середня кількість працівників - понад 250 осіб.
     Новоутворені підприємства під час визначення відповідності критеріям застосовують показники на дату складання річної фінансової звітності.
     Якщо підприємство однієї з наведених категорій за показниками річної фінансової звітності протягом двох років поспіль не відповідає наведеним критеріям, воно відноситься до відповідної категорії підприємств.
     Пунктом 2 розд. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25) (далі – П(С)БО 25), встановлено, що норми П(С)БО 25 застосовуються (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності):
     1) для складання Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-м, ф. № 2-м):
     суб’єктами малого підприємництва - юридичними особами, які визнані такими відповідно до законодавства (крім тих, які складають Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва);
     представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності;
     2) для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-мс, ф. № 2-мс):
     суб’єктами малого підприємництва - юридичними особами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;
     суб’єктами малого підприємництва - юридичними особами, що відповідають критеріям мікропідприємництва.
Для інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ) згідно з п. 1 розд. ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, передбачено фінансову звітність, яка складається з Балансу (Звіту про фінансовий стан), Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), Звіту про рух грошових коштів і Звіту про власний капітал (форми №№ 1-4).
Крім того, зазначені юридичні особи складають фінансову звітність за формою № 5 «Примітки до річної фінансової звітності», затверджену наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 № 302 «Про Примітки до річної фінансової звітності» у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.10.2003 № 602).
     Підприємства, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти для складання фінансової звітності, а також ті, які прийняли таке рішення самостійно (закріплено в обліковій політиці), роблять про це відмітку в перелічених формах звітності.
     Враховуючи зазначене, платниками податку на прибуток (крім суб’єктів мікропідприємств, малого підприємництва, неприбуткових установ та організацій, представництв іноземних суб’єктів господарювання) разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подається квартальна фінансова звітність, складена за національними чи міжнародними стандартами, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати. До річної податкової декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності (форми №№ 1-5).
     Банки разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств подають відповідну проміжну або річну фінансову звітність за формами, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 24 жовтня 2011 року № 373 зі змінами.
     Платниками податку на прибуток – суб’єктами мікропідприємств, малого підприємництва, представництвами іноземних суб’єктів господарювання, крім тих, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, подається разом з квартальною або річною податковою декларацією скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.
     Неприбутковими установами та організаціями (крім неприбуткових установ та організацій, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, бюджетних установ) подається разом зі Звітом Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річних звітів. Неприбуткові установи, організації, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, подають скорочену за показниками фінансову звітність (Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва) у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.
     Суб’єкти державного сектора разом зі Звітом подають наступні форми фінансової звітності:
     Баланс (форма № 1-дс) та Звіт про фінансові результати (форма № 2-дс), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3-дс), Звіт про власний капітал (форма № 4-дс), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 № 1541 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку у державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 29.11.2017 № 976);
     Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5-дс) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2017 № 977 «Про затвердження типової форми № 5-дс «Примітки до річної фінансової звітності».

Яким чином здійснюється реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено до/після 01.12.2017?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання Яким чином здійснюється реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено до/після 01.12.2017?
Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні.
     Відповідно до п. 57 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ, реєструються з урахуванням вимог пп. 200 прим. 1.3 та 200 прим. 1.9 ст. 200 прим. 1 та п. 201.10 ст. 201 ПКУ не пізніше 2 січня 2018 року, крім:
     податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПКУ;
     податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.
     Податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі – Закон № 2245) та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, реєструються у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 2245 щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН. У разі якщо протягом п’яти робочих днів з дня подання пояснень і копій документів не прийнято та/або не надіслано платнику податку рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація таких податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється на наступний робочий день за днем закінчення строку розгляду пояснень і копій документів платника податку.
     Дія абзацу третього п. 201.10 ст. 201 ПКУ зупиняється до дня набрання чинності порядком, затвердженим відповідно до п. 201.16 ПКУ.
     Податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 2245 (з 1 грудня 2017 року по 30 грудня 2017 року включно) та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, реєструються у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 2245 (до 31 грудня 2017 року) щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН.
     Пояснення і копії документів до податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено до 1 грудня 2017 року, платниками не подаються.
     Також, у зв’язку з виключенням Законом № 2245 п. 74.2 ст. 74 ПКУ, починаючи з 31 грудня 2017 року Таблиця даних платника податку, що є додатком до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 із змінами і доповненнями, до ДФС не подається.

Як СГ може самостійно виправити (уточнити) помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації та чи нараховуються у такому випадку штрафні санкції та пеня?

Категорія 135. Права та обов’язки платників податків
Питання Як СГ може самостійно виправити (уточнити) помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації та чи нараховуються у такому випадку штрафні санкції та пеня?
Відповідь Коротка:
     У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
     Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:
     а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;
     б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
     Пеня нараховується відповідно до ст. 129 ПКУ.
     При цьому у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до ст. 50 ПКУ пеня, передбачена ст. 129 ПКУ не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.
Повна:
     Відповідно до п. 50.1 ст. 50 розд. ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
     Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
     Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:
     а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;
     б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
     Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ (перерахунок податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги), то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
     Згідно з п. 50.2 ст. 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
     Це правило не поширюється на випадки, встановлені ст. 177 розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
     Пунктом 120.2 ст. 120 ПКУ визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим п. 50.1 ст. 50 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності – тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати).
     При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені главою 11 розд. ІІ ПКУ, не застосовуються.
     Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (п.п. 129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПКУ).
     Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).
     На суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац другий п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
     При цьому у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до ст. 50 ПКУ пеня, передбачена ст. 129 ПКУ не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ (п. 129.9 ст. 129 ПКУ).

Який порядок укладання договору про визнання електронних документів та надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів?

Категорія 135. Права та обов’язки платників податків
Питання Який порядок укладання договору про визнання електронних документів та надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів?
Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні:
     Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827, затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (далі – Наказ № 557).
     Основними організаційно-правовими засадами Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами (далі – Порядок) визначено:
     електронний документообіг здійснюється на підставі Договору про визнання електронних документів (далі – Договір), який укладається шляхом приєднання платника до Договору на підставі заяви про приєднання, що надсилається платником до контролюючого органу в електронному вигляді;
     Договори та пов’язані з ними повідомлення про надання інформації щодо електронного цифрового підпису (ЕЦП), які станом на день набрання чинності наказом є чинними, продовжують діяти до виникнення визначених Порядком підстав;
     електронні документи, що надходять до контролюючих органів від суб’єктів електронного документообігу на підставі діючих Договорів, приймаються до обробки;
     фізичні особи, які не є самозайнятими особами, автоматично вважаються суб’єктами електронного документообігу та мають право подавати електронні документи до контролюючих органів виключно з використанням ЕЦП.
     Платник створює Заяву про приєднання до Договору в електронному вигляді. Підписувач (в особі якого платник приєднується до Договору) завершує створення Заяви про приєднання до Договору накладенням ЕЦП (п. 3 розд. ІІІ Порядку).
     Підписувачем Заяви про приєднання до Договору має бути особа, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) є керівником. За наявності електронної печатки на Заяву про приєднання до Договору спочатку накладається ЕЦП, після нього - електронна печатка (п. 4 розд. ІІІ Порядку).
     Підписана Заява про приєднання до Договору шифрується з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та направляється протягом операційного дня у визначеному форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв’язку до контролюючого органу за основним місцем обліку автора (абзац перший п. 5 розд. ІІІ Порядку).
     Усі реквізити Заяви про приєднання до Договору обов’язкові для заповнення. У випадку їх відсутності Заява про приєднання до Договору до розгляду не приймається, формується перша квитанція із зазначенням причини неприйняття та надсилається платнику (п. 2 розд. ІІІ Порядку).
     Після надходження Заяви про приєднання до Договору здійснюється її автоматизована перевірка у порядку, визначеному пп. 9 – 11 розд. II Порядку (п. 6 розд. ІІІ Порядку).
     Заява про приєднання до Договору приймається до розгляду контролюючим органом (визначеним відповідно до п. 5 розд. ІІІ Порядку) у разі, якщо перша квитанція не містить переліку помилок.
     Згідно з п. 8 розд. ІІІ Порядку контролюючий орган, яким отримано Заяву про приєднання до Договору, розглядає її протягом одного робочого дня.
     За результатами розгляду Заяви про приєднання до Договору платник отримує другу квитанцію про приєднання до Договору або другу квитанцію про відмову в прийнятті Заяви про приєднання до Договору із зазначенням причини її неприйняття (п. 10 розд. ІІІ Порядку).
     Для надання права підпису електронних документів (крім Заяви про приєднання до Договору) іншим особам, яким делеговано право підпису, платник повідомляє про таких осіб контролюючий орган (визначений відповідно до пункту 5 цього розділу) шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо ЕЦП (далі - Повідомлення) в електронному вигляді за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Чи повинен платник податку відображати в податковій декларації з ПДВ податковий кредит на підставі двох податкових накладних та розрахунку коригування до помилкової (другої) податкової накладної, якщо було помилково оформлено зайву податкову накладну (двічі на одне постачання)?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання Чи повинен платник податку відображати в податковій декларації з ПДВ податковий кредит на підставі двох податкових накладних та розрахунку коригування до помилкової (другої) податкової накладної, якщо було помилково оформлено зайву податкову накладну (двічі на одне постачання)?
Відповідь Коротка:
     Якщо платником податку помилково складена податкова накладна, то така податкова накладна не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ. Розрахунок коригування, який може бути виписаний до такої податкової накладної, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, але до податкової звітності також не включається.
Повна:
     Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
     а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
     б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
     в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
     г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
     ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.     
     Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг.
     Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
     Відповідно до п. 6 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
     Враховуючи наведене, якщо платником податку помилково складена податкова накладна, то така податкова накладна не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ. Розрахунок коригування, який може бути виписаний до такої податкової накладної, підлягає реєстрації в ЄРПН, але до податкової звітності також не включається.

Яким чином страхувальнику (у т. ч. ФОП та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, що подають звітність самі за себе) виправити помилки у звіті щодо сум нарахованого ЄВ до закінчення терміну його подання?

Категорія 301. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Питання Яким чином страхувальнику (у т. ч. ФОП та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, що подають звітність самі за себе) виправити помилки у звіті щодо сум нарахованого ЄВ до закінчення терміну його подання?
Відповідь Коротка:
     У разі виявлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) до закінчення терміну його подання, страхувальник (у тому числі фізична особа – підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що подають звітність самі за себе) повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до контролюючого органу за місцем обліку.
Повна:
     Відповідно до п. 1 розд. І Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 435), cтрахувальники – платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), зазначені в п. 1 частини першої ст. 4 (роботодавці) Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), на яких покладено обов’язки нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄВ, а також платники ЄВ, які зазначені в пп. 4, 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність).
     Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку № 435 встановлено, що:
     роботодавці зобов’язані формувати та подавати до контролюючих органів Звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду;
     ФОП, в тому числі ФОП - платники ЄП, формують та подають до контролюючих органів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом;
     особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають до контролюючих органів Звіт самі за себе один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.
     Згідно з п. 1 розд. V Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до контролюючого органу за місцем обліку.
     Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених Порядком № 435.
     Якщо страхувальником до закінчення терміну подання Звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період Звіту зі статусом «скасовуючи», «додаткова» цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.
     Тобто у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну його подання, страхувальник (у тому числі ФОП та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що подають звітність самі за себе) повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до контролюючого органу за місцем обліку.